Проблематика карієсу у сучасній стоматології
Проблема карієсу продовжує залишатися однією з найактуальніших в терапевтичній стоматології. У профілактиці та лікуванні одним з основних завдань оперативної терапевтичної стоматології залишається діагностика і лікування карієсу порожнин, особливо на контактних поверхнях бічних зубів. Його діагностика досить важка, а в початкових стадіях – практично неможлива. Лікування не завжди ефективне через поганий огляд і доступ, підтікання ясенної рідини і кровоточивості ясен, необхідність використання матриць. Крім того контактні поверхні зубів є вразливими до карієсу зонами, особливо при недостатній гігієні міжзубних проміжків.
Тому своєчасна діагностика та ефективне лікування є однією з найбільш важливих завдань сучасної стоматології.
Значення профілактики та своєчасного лікування карієсу важко переоцінити, оскільки він є найпоширенішим захворюванням людини. Поширеність карієсу серед населення України перевищує 90 % (за високої інтенсивності цього патологічного процесу). Прогресування карієсу спричинює виникнення запального процесу в пульпі (пульпіт) і періодонті (періодонтит). Їх лікування потребує застосування досить складних ендодонтичних методик. В Україні потреба населення в ендодонтичному лікуванні перевищує 78 %. Несвоєчасне лікування карієсу та його ускладнень призводить до розвитку низки патологічних процесів у кістках і м’яких тканинах щелепно-лицевої ділянки. Це різноманітні абсцеси, одонтогенні періостити, остеомієліти, флегмони, лімфаденіти тощо. Один лише перелік цих патологічних процесів свідчить про важливість своєчасної профілактики та лікування карієсу зубів, що дає змогу запобігти їх розвитку.
Причини виникнення карієсу
Карієс зубів – патологічний процес, який проявляється демінералізацією і руйнуванням твердих тканин зуба під дією органічних кислот, що виробляються мікроорганізмами зубного нальоту. Карієс
виникає у результаті взаємодії загальних і місцевих чинників при певній резистентності емалі.
Карієсогенні чинники:
- мікрофлора ротової порожнини, зубний наліт;
- неврегульоване вживання рафінованих вуглеводів, що сприяє
затримці вуглеводних залишків їжі; - зміна складу і властивостей ротової рідини (слини);
- знижена резистентність зубних тканин;
- недостатнє функціональне навантаження зубощелепової
системи. - неповноцінна дієта і питна вода;
- низький вміст фтору в питній воді;
- стан соматичного здоров’я (хвороби і порушення
функціонування органів і систем організму); - несприятливі екологічні умови проживання;
- генетична схильність до формування якісної чи неякісної емалі
зуба; - екстремальні впливи (іонізуюче випромінювання).
Вплив стану організму на розвиток карієсу
Хвороби і порушення у функціональному стані органів і систем організму, зниження реактивності організму реалізується через основні патогенетичні місцеві фактори. Якщо загальний стан організму
супроводжується порушенням обміну речовин у період розвитку, формування та дозрівання зубів, це впливає на склад і структуру зубних тканин і, відповідно, може послабити їх резистентність до карієсу.
Найважливіше значення для здоров’я постійних зубів мають перші роки життя після народження дитини. Після завершення формування твердих тканин загальні захворювання не можуть вплинути на структуру і склад зрілих зубів, однак порушення функціонального стану органів і систем організму активно впливає на виникнення і перебіг каріозного процесу; змінюючи склад і властивості слини. Відхилення у функціонуванні основних систем організму (нервової, ендокринної)
призводить до зниження функціональної активності слинних залоз, а, відповідно, й до зниження ремінералізуючого потенціалу та буферних властивостей слини.
Лікування хворих карієсом зубів
Виходячи із сучасних уявлень про каріозний процес, розглядається етіологічне та патогенетичне лікування карієсу. При карієсі зубів проводиться консервативне і оперативно-відновне лікування.
Етіотропне лікування спрямоване на усунення факторів, що викликають захворювання. Воно включає видалення м’якого зубного нальоту і не життєздатних ділянок емалі та дентину, а також пломбування каріозної порожнини, з метою ізоляції її оголених дна і стінок.
Розрізняють місцеву і загальну патогенетичну терапію. Місцева патогенетична терапія спрямована на підвищення стійкості твердих тканин зуба і посилення їх репаративних можливостей. З цією метою медикаментозні засоби впливають безпосередньо на тканини зуба. Загальна патогенетична терапія спрямована на підвищення резистентності організму , яка в тій чи іншій мірі впливає на стан зубів, на склад і властивості ротової рідини.
Під час лікування карієсу зубів лікар виконує низку різноманітних маніпуляцій, не дуже ретельне або неправильне виконання яких може призвести до ускладнень. Ці помилки можуть виникнути як під час власне оперативного оброблення, препарування і пломбування каріозної порожнини, так і в різні терміни після пломбування. Тому доцільно довірити лікування карієсу професіоналам Стоматології “Перевізника” у м. Коломия.